Наші статті у кращих журналах України, а саме – “Дім, сад, город”.
Із всіх галузей сільського господарства садівництво , напевне, найбільше наповнене поезією природи. Надто вже заворожує яблуневий сад в пору цвітіння, або восени, коли гілки схилені від приємної втоми,особливо вранці коли схід сонця допиває з них нічну росу.
При закладанні саду кожен розраховує крім морального задоволення на цілком реальний економічний ефект, тривала відсутність якого, нажаль, може вести за собою цілий сніп проблем, адже садівництво, як і будь-який вид бізнесу часто повязаний з кредитами , позиками і т.д.. Крім того , робота в саду доволі часто вимагає відповідної кваліфікації, тому не завжди можна скористатись найманою робочою силою, яку чим далі, тим важче знайти, тому багато чого приходиться робити самому, або силами власної сімї. Іншими словами- в саду буває цікаво, але ніколи не буває легко. Враховуючи те, що відчутний економічний ефект буде навряд чи раніше ніж через три роки від закладання саду, його відтягування може призвести до фінансових проблем.
Спробую поділитись скромним досвідом та розповісти про своїм помилки при закладанні яблуневого саду, можливо це комусь знадобиться. Сад це тривале капіталовкладення, тому з самого початку важливо уникнути елементарних помилок, що переслідували багатьох садівників. Це дуже важливо ще й тому , що існує багато ризиків, які “допомагають ” вам потрапити в халепу: весняні заморозки, хвороби, град та інш… Про всі “радості і печалі” роботи в яблуневому саду розповісти не можу бо ясна річ багато чого не знаю.Розповім про те на чому “опікся” сам, можливо це допоможе ще комусь.
Одне з найпринциповіших питань- сортовий склад. Писав же Симиренко: “Сорт вирішує все”,- і був правий. Обїздивши певну кільксть садів України, побачивши багато чого на власні очі та наслухавшись порад, я зупинився на слідуючій групі сортів: Голден Делішес, Джонаголд, Чемпіон та Айдаред для запилення. Було висаджено також деяку кількість яблунь сорту Ренет Симиренко. Всі дерева висаджені на карликовій підщепі М9. До того ж маючи пробну ділянку саду засаджену Джонаголдом, маючи досвід роботи з цим сортом всього два роки, при закладанні свого саду – ставку зробив саме на нього.
Отже я “успішно ” заклав сад сортами, які доволі сильно вражаються паршею, і прирік себе на довічну, і не завжди успішну , боротьбу з нею. Для запилення ніяк не варто було обирати Айдаред -яблуко вражається хворобами, не має високого попиту на ринку. Обравши , наприклад Флоріну, яка стійка до хвороб, а ціна яблук не менша від Айдареду, я міг би уникнути відсотків 15 проблем.( міг би та не уник).
Наступна порада – ніколи не робіть ставку на один сорт. Сортів у ромисловому саду повинно бути не менше пяти, а краще- сім, тоді на кожен припадатиме відсотків по 15.
Якщо повернутись до висадженого мною у чорнозем Джонаголду , то за 4-5 років адекватного плодоношення від нього я так і не дочекався. В середньому більше 5 кілограм з дерева ми жодного разу не зібрали – дерева “жирують”, стрімко ростуть, а плодів не завязують. Проте невелика ділянка Джонаголду висаджена на суглинку давала вже 7-8 кг з дерева буквально на другий рік після висадження. Ні мої зусилля, ні допомога людей значно досвідчеіших за мене ,результатів не дали- мій Джонаголд так і не заплодоносив.
Про причини цього можна говорити довго і багато, але в результаті я втратив найдорожче – час. Цього сорту було висаджено відсотків 50. Що стосується Голден Делішесу, який користується доволі непоганим попитом на ринку, то в нашій місцевості ( центральна Україна) починаючи з другого року плодоношення він дуже полюбляє азот, інакше яблука ростуть дрібні і нетоварні. Що стосується Ренету Симиренко, то під час заморозку 13 градусів на Покрову 2016 року, всі дерева молодші пятирічного віку( а більшість у моєму саду були саме такі) підмерзли до такої міри, що відновленню не підлягали, інші ж сорти так вражені не були.. Тож коли у мене замовляють значну кількість саджаців саме цього сорту, я намагаюсь пояснити ситуацію, а очікуваний результат, і навіть трохи більший, я отримав від яблуні Чемпіон, тому при закладанні саду слід враховувати, що далеко не з усіма сортами легко працювати.
Нажаль мій гіркий досвід на цьому не вичерпано. Сезон 2014 року показав ,що в окремі роки з паршею яблуні боротися надзвичайно складно, майже неможливо. Нагадаю, що всі висаджені мною сорти доволі сильно вражались паршею, тому наступна моя порада: не менше 40% яблуневого саду повинно закладатися саме імунними ( стійкими до хвороб сортами. Таких сортів зараз виведено чимало: Флоріна, Топаз, Рубінола,Голд Стар,Сіріус, Оріон, Луна, Голіда, Скіфське золото, Райка, Аріва, Вільямс Прайд, Моді, Пінова і т.д.,-деякі з наведених сортів є непоганими запилювачами. Кожен сорт має свої недоліки та переваги але безумовно може викликати увагу садівників.Популярність імунних сортів яблунь стрімко зростає в останні роки. Власники присадибних ділянок ,які мають змогу “спостерігати” увесь процес формування і споживання продукції все більше зацікавлені в тому, щоб забезпечити свою родину плодами, які б мінімально контактували з засобам хімічного захисту, а саме яблуко було б не тільки привабливим , але й смачним (саме такий зміст ми традиційно вкладаємо в цей фрукт).
З іншого боку власники яблуневих садків зіткнулися з тим, що ціна на засоби хімічного захисту зростає набагато швидше, ніж ціна на їх продукцію. Проте, далеко не все в житті вимірюється грошима. Якщо раніше в програмах хімічного захисту садів зазначалось , що проміжок між хімічними обробками від парші складав 10-12 днів, згодом 7-10 днів, то тепер в закордонних публікаціях іноді говорять про 5-7 днів. Де ж тоді, скажіть, здоровий глузд. Якщо ми так просто, не червоніючи і оком не моргнувши збільшуємо “хімічне навантаження” не тільки на яблуко, а й на людський організм, який його споживає.
Тема імунних сортів для нас не нова. Вже не одне десятиліття на Україні функціонують садки засаджені такими яблунями, продукція яких цілеспрямовано йде на експорт для виготовлення дитячого харчування. Чому ж тоді всі нові насадження в Україні не закладаються виключно імунними сортами. Причин декілька. По-перше “законодавцям и моди ” на ринку є не садівники , а посередники, які закуповують яблука для торгових мереж. Їм ризикувати , закуповуючи новий невідомий сорт _ нема потреби, адже попит зосереджений, як правило, на вузькому переліку сортів, наприклад: Голден Делішес, Ренет Симиренко, Джонаголд, Айдаред,Чемпіон.По-друге, імунним сортам часто закидають гірші смакові якості і нижчу врожайність , ніж у сортів-брендів. Де в чому можна погодитись , але далеко не з усім. Наприклад яблуня Топаз має дегустаційну оцінку 4,7 бали, точнісінько таку саму, як відомий Голден делішес ( в народі-грушовка).
Окремо хочу поділитися своїм скромним досвідом стосовно типу підщепи на якій потрібно закладати промисловий сад. Найпоширенішими в садах України є ММ106, 54-118 -середньорослі, М9- карликова, менш поширена М26. Їх описом, перевагами і недоліками займатись не буду, здається про це досить багато сказано до мене, і про те , що одні і тіж сорти на різних підщепах ведуть себе доволі по-різному, також знають всі. Особисто ми, заклали свій сад на карликовій підщепі М9, тому що вона дає швидший “економічний ефект”, але згодом стало зрозуміло. що деякі сорти яблунь карликова підщепа “недогодовує” кальцієм наскільки, що про їх тривале зберігання і мови бути не може. Тому саме з цими сортами нам треба було зробити вибір, або систематично здійснювати позакореневе підживлення кальцієм, або перевести на середньорослу підщепу,- ми обрали останнє.. Таким чином приблизно четверта частина саду закладена на середньорослій підщепі ММ106 (54-118 ми не використовуєм взагалі), решта на карликовій. Думаю, що при закладанні саду не варто використовувати один тип підщепи, а кожен обере те, що йому ближче до душі.